ваного матеріалу об поверхню твердого тіла розрізняються за станом частинок. Можна виділити повністю рідкі (Тч 7ПЛ), частково розплавлені і тверді (Гч 7^) частинки матеріалу. Для всіх цих частинок, незалежно від їх стану при ударі об тверду поверхню, можна розглядати два етапи.

Під час першого з них (активного) контактна сила зростає, відбувається деформація, утворення і розширення площі контакту частинки з основою. Центри інерції тіл зближуються. Під час другого етапу (пасивного) проходить розвантаження тіл, тобто зняття пружних деформацій, і відстань між центрами інерції тіл, які співударяються, збільшується.

Крім того, удари можуть розрізнятися за характером розтікання матеріалу. Це удари із стабільним розтіканням розплаву в радіальному від точки удару напрямку, а також співудари, коли після удару відбувається коронарне розбризкування матеріалу або втрачається стабільність границі розплаву при радіальному розтіканні.

На рис. 3.20 наведено модель співудару рідкої частинки і гладкої поверхні. Згідно з цією моделлю в початковий момент співудару частинка деформується дуже слабо, потім утворюється плоска ділянка контакту, яка надалі весь час розширюється. Внаслідок стабільного розтікання на поверхні основи утворюється плоска частинка — диск циліндричної форми. До закінчення розтікання верхня частина "не відчуває" деформації її нижньої частини на основі, зберігаючи над нею сфероподібну частину поверхні. Процес удару і деформації частинок супроводжується їх твердінням. Після повного твердіння частинка зберігає форму, яка утворилась після розтікання.

Існують й інші моделі стабільного розтікання. Згідно з однією з них при ударі у випадку низької швидкості рідка крапля після удару об гладку поверхню розтікається в плоский диск, який потім може знову стягуватися, утворюючи в центрі сфероподібну поверхню, та знову розтікатися, переходячи внаслідок таких коливань до деякої кінцевої рівноважної форми. Для крапель рідини кіннева рівноважна форма буде визначатися лише силами поверхневого натягу, тоді як для розплаву процес може бути обмежений твердінням матеріалу.

При розгляді удару зі стабільним радіальним розтіканням матеріалу можуть бути виділені три характерні стадії (рис. 3.21).

На першій стадії утворюється зона ударного стиснення, яка приєднана до твердої поверхні. На цій стадії матеріал, спочатку локалізований в об'ємі ОВВ, стискається і переноситься в сере-