інтенсивно випаровуються, а потім твердіють. Частина матеріалу внаслідок турбулентності потоку виноситься на периферію, де охолоджується більш інтенсивно, ніж матеріал, який залишився на осі. Може відбуватися і протилежний процес. Частинки, які спочатку потрапляють на периферію, потім внаслідок турбулентних пульсацій проникають у приосьову високотемпературну зону потоку, де нагріваються до плавлення.

Таким чином, навіть монодисперсні частинки з високою теплопровідністю, в яких однакова температура на поверхні і в центрі гранул досягається практично миттєво, перебувають в потоці в різному агрегатному стані. Якщо ж матеріал не має високої теплопровідності, спостерігається градієнтне нагрівання (температура в центрі гранул не зможе миттєво дорівнювати температурі на поверхні).

Гранули, які потрапили в приосьову зону потоку, найбільш інтенсивно нагріваються, потім із складного агрегатного стану, переходячи у повністю розплавлений стан, починають випаровуватися, а потім знов твердіють, проходячи складний агрегатний стан, що виникає, коли твердіє зовнішній шар гранули, якщо ядро ще залишається розплавленим.

Інші частинки, які швидше, ніж розглянуті вище, залишають високотемпературну зону і не встигають проплавитися повністю, більш інтенсивно охолоджуються поза цією зоною. Внаслідок цього може спостерігатися складний агрегатний стан, коли оболонка гранули вже знову стала твердою, наступна за нею внутрішня зона ще залишається в розплавленому стані, а ядро так і не розплавляється.

3.3. Процеси на поверхні основи

Удар частинок. Внаслідок взаємодії з високотемпературним потоком частинки матеріалу, який призначений для утворення покриття, нагріваються та прискорюються. Стикаючись з основою, множина нагрітих (розплавлених) частинок деформується, розтікається і твердіє, утворюючи покриття.

Першим етапом взаємодії частинок матеріалу з основою і вже твердими попередніми частинками, які зчепилися з основою, є удар. Фізичний контакт, який супроводжує удар, створюється до хімічної взаємодії і практично визначає фактичну площу контакту, на якій формуються міцні зв'язки.

У загальному випадку для газотермічного напилення характерні співудари кількох видів, передусім удари частинок напилю-