застосовується у випадках, коли пружність парів елементів значно нижча за пружність пари основи.

При насиченні з рідкої фази дифузант може потрапляти з розплавів легкоплавких металів (АІ, Си, Тп, Ссі, РЬ, Бп та ін.) або з розчинів солей. Прикладом першого варіанта є гаряче цинкування й алітування в розплавах цих металів. При гарячому цинкуванні в розплавленому металевому цинку при температурі 430—460 °С протягом кількох хвилин забезпечується товщина дифузійного шару 0,02—0,03 мм.

Насиченням із розчинів солей отримують покриття хрому, бору, алюмінію. Необхідний елемент вводиться в склад сольової ванни у вигляді металу або солі металу, який насичується. Процес відбувається при ізотермічному витримуванні у ванні з електролізом або без нього.

У загальному випадку при насиченні з розчинів солей в атомарний стан дифузанту переходить внаслідок хімічних обмінних реакцій на зовнішній міжфазній межі середовище—виріб. При насиченні з газової фази атомарний стан дифузанту може бути результатом реакцій відновлення чи термічного розкладання і його особливості подібні до газофазного осадження. Стадія перенесення в транспортній фазі не обмежує процес і здійснюється внаслідок конвекції.

На межі шар—метал за умов досягнення квазірівноважного стану можливе виникнення двох основних ситуацій:

1)насичене середовище внаслідок перебігу процесів і реакцій відновлення генерує елемент покриття (дифузант) в атомарному стані; розподіл його концентрацій у фазах і на межі поділу фаз наведено на рис. 9.15, а;

2)якщо утворення дифузанту в атомарному стані відбувається внаслідок обмінних реакцій компонентів газової фази, які містять у собі дифузант з насиченим металом, то рівноважна концентрація дифузанту в адсорбованому шарі Ср не може бути більшою за С3, оскільки після досягнення в поверхневому шарі концентрації С5 встановлюється стаціонарний процес, який підтримує рівність хімічних потенціалів дифузанту між фазами; розподіл його концентрації у фазах і на межі поділу фаз подано на рис. 9.15, 6.

Процес утворення сполуки з твердого розчину можна поділити на два періоди: інкубаційний і кінетичний. В інкубаційному періоді в окремих місцях поверхні накопичуються більш рухливі елементи покриття й основи, що приводить до формування центрів виділення сполук. Якщо елементи насичення і