•ерозійна стійкість: оксиди, карбіди.

Вибір дисперсного матеріалу для отримання КЕП визначається призначенням покриттів і основним впливом частинок у КЕП на властивості покриття.

Розмір дисперсних частинок залежно від призначення КЕП коливається в широких межах (від 0,01 до 50 мкм). Осадження частинок на катоді полегшується зі зменшенням їх розміру. Розмір частинок вибирають залежно від товщини КЕП і чистоти (шпаруватості) поверхні катода за формулою

е!=1 = 5к/п,(9.1)

де сі (чи І) — діаметр (чи довжина) частинки; 8К — товщина покриття; п — кількість частинок.

Характер включення дисперсних частинок у покриття залежить від складу електроліту, кислотності і концентрації в ньому частинок. Вміст частинок у покритті пропорційний їх концентрації в ЕС. Іонний склад електроліту, тобто концентрація в ньому катіонів металу, а також іонів є основним фактором, який впливає на склад КЕП.

КЕП для більшості електроосаджених матеріалів характеризуються надзвичайно значним зчепленням включень із матеріалом матриці. Це пояснюється положеннями теорії пластичної деформації і абразивного руйнування твердих тіл з урахуванням особливостей формування структури електролітичних осадів. Відповідно до цього навколо дрібнодисперсних частинок можлива поява зворотних мікропластичних деформацій, які спричинюють зміцнення осаду і відповідно поліпшення фізико-механічних властивостей КЕП.

У формуванні механічних властивостей КЕП значну роль відіграють дефекти дислокаційного типу. Під час переміщення дислокацій при стиканні з частинками вони огинають ці перешкоди, залишаючи після себе замкнені петлі. Збільшення кількості частинок в осаді та зменшення відстані між ними спричинюють підвищення опірності переміщенню, оскільки зростає кількість бар'єрів, які мають подолати дислокації. Це викликає збільшення кількості дислокаційних петель, їх накопичення навколо твердих включень, що зумовлює додаткове активне напруження і зміцнення матриці.