в'язково, наприклад, у цинку добра розсіювальна здатність, але погана здатність до вирівнювання.

Якщо електроосадження здійснюють із використанням простих розчинів солей металу, то зазвичай отримують матові осади. У таких випадках досягти блискучих покриттів можна лише внаслідок полірування і глянсування, однак ці операції є тривалими і дорогими.

Крім того, блискучі покриття можна отримати безпосередньо після обробки у ванні, вводячи особливі присадки до складу електроліту. Для цього зазвичай використовують поверхнево-активні речовини і колоїди, які сприяють комплексному утворенню іонів металу та впливають на адсорбцію і локалізовану катодну поляризацію. Також вони можуть впливати на процес кристалізації осадів (про це свідчить, наприклад, шарувата мікроструктура блискучого покриття нікелю порівняно зі стовпчастою мікроструктурою матового нікелевого покриття). Блискучі покриття отримують тільки при обмеженій густині струму (яка змінюється також під дією особливих присадок), тому матова поверхня утворюється на крайках фігурних виробів, де під час нанесення тюкриття досягається найбільша густина струму.

Опірність корозії зменшується зі збільшенням внутрішнього механічного напруження внаслідок підвищення здатності гальванічного покриття до руйнування в міру розвитку корозії. При порушенні захисних властивостей покриття основний шар залишається незахищеним. Внутрішні напруження в покритті можуть бути зумовлені структурною невідповідністю між основним металом і найближчими до нього атомними шарами покриття або між способом осадження і кристалізацією металу з електроліту.

На структурну невідповідність не можуть впливати умови нанесення покриття. Внутрішнє напруження можна зменшити лише додатковим введенням іншого покриття між основним матеріалом і вибраним металом, щоб структурна різниця розподілялась між двома міжфазними межами. Напруження внаслідок електроосадження і кристалізації дуже часто змінюється залежно від складу електроліту або параметрів осадження. Наприклад, матові нікелеві покриття мають низьке внутрішнє напруження, а блискучі — високе.

Особливістю гальванічного процесу є виділення водню на катоді. Молекули водню, які отримані відновленням іонів водню або молекул води, можуть виділятися в газоподібному стані, а водень в атомарному стані може дифундувати або в покриття,