домо, що робота руйнування поверхні має дві складові: зародження і поширення тріщини. Ці складові для необроблених і оброблених ультразвуком твердих сплавів різні. По-перше, в місцях переважного зародження тріщин — найбільш напружених об'ємів сплаву — відбувається пластична деформація, внаслідок чого рівень внутрішніх напружень знижується. Як наслідок, необхідна робота для зародження тріщин у таких сплавах більша, ніж у необроблених ультразвуком. По-друге, розвитку тріщин в оброблених ультразвуком твердих сплавах перешкоджають зони пластичної деформації карбідних зерен та скупчення дефектів упаковки, які збільшують роботу поширення тріщин.

Механізм утворення і переміщення недосконалостей кристалічної будови, їх взаємодія, кінетика, збільшення щільності при ультразвуковій обробці значно відрізняються від тих, що спостерігаються при звичайній пластичній деформації.

На відміну від статичної деформації умова досягнення критичного вигину джерела Франка—Ріда є необхідною, але недостатньою умовою для генерації їхніх дислокаційних петель при ультразвуковій обробці. Необхідною і достатньою умовою роботи джерела Франка—Ріда є наявність порогової амплітуди напруження, при перевищенні якої за період Т/2 створюється замкнена петля. Це порогове значення амплітуди напруження можна умовно назвати динамічною границею плинності, значення якої залежить від довжини джерела Франка—Ріда і від частоти прикладеного динамічного напруження.

При малих довжинах джерела Франка—Ріда динамічна границя плинності практично збігається зі статичною. Зі зростанням довжини джерела різниця між статичною і динамічною границями плинності збільшується. На поверхні деталей, оброблених ультразвуком з інтенсивністю, вищою від порогової, спостерігаються сліди пластичної деформації, смуги ковзання. їх кількість зростає зі збільшенням амплітуди і тривалості коливань (при амплітудах, більших за порогові).

При дії на метал коливань малої потужності без перевищення порогового значення на поверхні виникають смуги ковзання з високою щільністю дефектів кристалічної будови, переважно у вигляді дислокаційних петель.

При подальшому збільшенні амплітуди ультразвуку щільність дислокацій не зростає, але порушується коміркова структура, і на місці комірок з'являються області зі статично рівномірним розподілом дислокацій.