і режимів вигладжування становить 0,15—0,40 мм, напруження — до 1,2 ГПа.

Пластична деформація викликає зміцнення поверхневого шару металу: збільшуються твердість, границя пружності і плинності, але зменшується його пластичність. Зміцнення поверхневого шару пов'язане зі зміцненням кристалічної структури металу. Зерна металу подрібнюються й утворюється дрібнозерниста структура. При цьому збільшується кількість викривлень кристалічної ґратки — дислокацій. Дислокації перешкоджають переміщенню окремих частинок кристалів по площинах ковзання, а подолання опору дислокацій спричинює значно більші напруження, ніж це необхідно в незагартоваиому металі. Внаслідок цього зростає крихкість пластично деформованого металу. Сила вигладжування визначає ступінь пластичної деформації і впливає на характеристики зміцнення поверхні.

Зазвичай максимальну мікротвердість має безпосередньо поверхня вигладженої деталі. Зі збільшенням глибини мікротвердість зменшується і на глибині 0,2—0,4 нм зрівнюється з вихідною. Зі зростанням сили вигладжування мікротвердість досягає максимуму при Р- 160.230 Н. При надмірному збільшенні вигладжування може виникнути перенаклеп, що зумовлює появу мікротріщип і зниження мікротвердості поверхні. Температура вигладжування при звичайних режимах не перевищує 150 °С, причому вона різко зменшується зі збільшенням глибини.

Під дією пластичного деформування поверхневого шару змінюється його фазовий склад. Особливо це виявляється в поверхневому шарі деталей із загартованих сталей. Наприклад, у процесі вигладжування іде інтенсивний розпад залишкового аустеніту, що є небажаною структурною складовою, оскільки знижує опірність контактній втомі і зносостійкості. При правильно визначених параметрах вигладжування спостерігається практично повний розпад аустеніту.

Середній тиск у зоні контакту для алмазного вигладжування вибирають так само, як і для обкочування, залежно від властивостей матеріалу. Сила вигладжування визначається за методикою для обкочування. У практиці проектування технологічних процесів вигладжування застосовується спосіб, згідно з яким силу визначають залежно від відносного заглиблення алмаза в оброблювану поверхню:

Рв =тсєНУД2,(8.3)

де НУ — твердість за Вікерсом; є = 0,0015.0,007 — відносне за-