значну швидкість дифузійних процесів. Це пояснюється більш низькою температурою поверхні катода і більш короткою дією розряду на одиницю площі основи порівняно з анодом.

Вміст легуючого елемента на поверхні катода буде вищим при легуванні металами V—VI груп.

Товщина легованого шару і його якість суттєво залежать від коефіцієнта перенесення — відношення інтенсивності ерозії (втрат маси) анода до приросту маси катода, коефіцієнт, який, як правило, не перевищує 90 % внаслідок часткового випаровування металу анода. Коли матеріали електродів створюють безперервний ряд твердих розчинів (Ре— іЧі, Ре—Сг, Ре—V) чи взаємодіють з утворенням інтерметалідів, цей коефіцієнт дорівнює 85—95 %. Легований шар має високі щільність і міцність зчеплення з основою. Якщо матеріали анода і катода нерозчинні один в одному і в твердому стані не утворюють інтерметалідних фаз, то коефіцієнт перенесення буде значно нижчим (60—70 %). Шари пористі, мають значну кількість тріщин, раковин, а також невисоке зчеплення з основою.

Для поліморфних перетворень матеріалу анода при нагріванні у поверхневому шарі катода спостерігається високотемпературна модифікація матеріалу анода (Р-Ті, \5-Zr). За відсутності перетворень склад легованого шару визначається переважно розчинністю матеріалів анода і катода.

7.3. Контрольні запитання

1. У чому полягає суть електроіскрового легування поверхні?

2.Охарактеризуйте основні схеми утворення легованого шару при електроіскровому легуванні поверхні.

3.Чим визначається електроерозійна стійкість матеріалів у процесі електроіскрового легування поверхні?

4.Які особливості формування покриттів при електроіскровому легуванні поверхні та їх властивості?