ЕЛЕКТРОІСКРОВЕ ЛЕГУВАННЯ

7.1. Закономірності легування

Існують різні схеми процесу електроіскрового легування (ЕІЛ). Найбільш поширеною є схема, де поверхня, яку обробляють, — це катод, а легуючий електрод — анод (рис. 7.1).

При зближенні анода і катода зростає напруженість електричного поля, і при певній відстані між ними виникає іскровий електричний розряд. Через утворений канал провідності пучок електронів сфокусовано вдаряється об поверхню анода і нагріває її до оплавлення. Від анода відокремлюється крапля розплавленого матеріалу і рухається до катода, випереджаючи анод.

Крапля нагрівається до високої температури, закипає і "вибухає". Електричне коло розривається, зусилля стиснення електромагнітного поля зникають, й утворені частинки вилітають широким пучком (рис. 7.1, в). Розплавлені частинки, потрапивши на катод, зварюються з ним і частково проникають у його поверхню (рис. 7.1, г). За частинками рухається анод, увімкнений у систему, яка встигає знову накопичити енергію. Крізь розігріті частинки, які розташовані на катоді, проходить другий імпульс струму, що супроводжується механічним ударом анода. При механічному контакті електродів частинки зварюються між собою, тонкий шар поверхні катода нагрівається. При цьому, крім дифузійних процесів, можуть відбуватися хімічні реакції між частинками і матеріалом катода. Механічний удар анода поглинає утворене покриття, збільшує його щільність,