го шару. Це виявляється в різкому зниженні інтенсивності лінії (111) порівняно з лінією (200), що зумовлено більш високою температурою нагрівання, а також можливою стабілізацією аустеніту легуючими елементами із середовища плазми.

У твердих сплавах на основі карбідів вольфраму після зміцнення спостерігається розвиток дифракційних ліній, які відповідають фазі WC, і зниження їх пікової інтенсивності, що свідчить про збільшення щільності дефектів, виникнення структурних викривлень і внутрішніх напружень. Спостерігається зміна в співвідношенні інтенсивності ліній (100) і (101) фази WC. Якщо у вихідному стані /(100), то після зміцнення співвідношення змінюється на протилежне: /(101) І(т, що свідчить про зміни в текстурі сплаву. Найбільш істотною відмінністю є поява складових потрійної фази Co6W6C, яка є результатом дифузійної взаємодії і розчинення карбіду вольфраму в кобальтовій матриці. Утворюється також фаза Co2W6C.

Дослідження показують, що плазмово-детонаційне зміцнення найбільш ефективне для виробів, які працюють без змащування

Дт-10 , г/год

Дт -10 , г/год

Рис. 6.29. Залежність зношування поверхні після плазмово-детонаційної обробки порівняно з обробленою за стандартною технологією від швидкості ковзання ю= 1.6 м/с (а) й фіксованому контактному тиску та від контактного тиску Р= 1.8 МПа при фіксованій швидкості ковзання (б)