нц. ГПа

15

5

0,05

a

0

0,1

б

Рис. 6.28. Залежність мікротвердості поверхневого шару виробу від вмісту вуглецю (а) та його товщини (б)

кого поверхневого шару і перемішуванням розплаву зі складовими плазми. Легуючі елементи вводять у реакційну камеру (рис. 6.26) у вигляді твердого тіла (дротика, дроту) і газу (азоту, пропану тощо).

Термічні перенапруження на кінці стрижня з легуючих елементів призводять до утворення метастабільного шару, вибухового руйнування цього шару, яке супроводжується диспергуванням на дрібні краплі і перемішуванням зі складовими плазми.

Зона термічного впливу при збільшенні кількості плазмових імпульсів розширюється. Модифікований шар має складний фазовий склад: легуючий метал, Fe304, FeO, a-Fe, оксиди, нітриди, карбіди легуючого металу. Внаслідок термічного впливу на глибині приблизно 100—150 мкм від поверхні зразка спостерігається зростання зерна. Легований шар може мати мікротвердість до 20 ГПа при мікротвердості основи 2—6 ГПа (рис. 6.28, б).

При легуванні виробів із пористих матеріалів, наприклад спеченого залізографітового сплаву, на поверхні формується щільне покриття (пористість менша за 1 %) з матеріалу електрода завтовшки 20—200 мкм з мікротвердістю 2100—8000 МПа.