ГЧ, В). Оброблені таким чином поверхні мають високу твердість і зносостійкість. Вважається, що під впливом поля пружних напружень утворюються рухомі несферичні комплекси атомів проникнення і заміщення, які активно взаємодіють з дислокаціями і зміцнюють матрицю. Такі компоненти ефективні навіть при високих температурах. Зокрема, висока твердість сплаву Бе-Ті-С, в якому відносна атомна маса Ті становить 2 %, пояснюється саме цим ефектом, а не дисперсним зміцненням частинками Ті-С чи утворенням твердого розчину Ті в матриці Бе.

Ефективність закріплення дислокацій атомами домішок визначається також кристалічною структурою матеріалу. Чим менша кількість систем легкого ковзання, тим ефективнішим може бути гальмування. Внаслідок цього матеріали з об'ємо-центричною ґраткою зміцнюються сильніше, ніж з гранецент-ричною.

Широко застосовують види поверхневої обробки на основі зміцнених дрібнодисперсних виділень. Утворення дрібнодисперсних включень дає змогу сформувати гетерогенну структуру поверхневого шару з високими фрикційними характеристиками.

Включення забезпечують несучу здатність плям фактичного контакту, а в'язка матриця матеріалу відіїрає роль демпфера.

Найкращий ефект гальмування дислокацій досягається за наявності когерентної межі між включенням і матрицею. Таку властивість мають виділення нітриду титану в гексагональній матриці титану при іонній імплантації азоту.

Розмір виділень також має критичне значення для зміцнення поверхні. Найбільш ефективне зміцнення здійснюється частинками розміром в десятки нанометрів. Крупні виділення твердої фази з некогеренгною межею поділу оточені дуже деформованою областю, де легко розвиваються мікротріщини і розриви суцільності на міжфазових межах. Крім того, незбі-гання питомих об'ємів вихідної матриці і фазових виділень, що виникають, може бути використане для створення сприятливої епюри залишкових напружень (найчастіше стискувальних) у поверхневому шарі.

Іонна імплантація суттєво впливає на триботехнічні характеристики поверхні. Коефіцієнт тертя при пересуванні одного гіла по поверхні іншого визначається насамперед рельєфом поверхонь, які труться. Внаслідок іонної обробки змінюється рельєф поверхні (форма і розміри шорсткості). Це спричинює зміни коефіцієнта тертя.