дислокації, вона почне переміщуватися по кристалу і сама підійде до дефектів, за які "зачепиться". Отже, введення радіаційних дефектів заважає руху дислокацій, зменшує їх рухомість і відповідно пластичність матеріалу. Зазначені причини зумовлюють збільшення і границі плинності.

Зменшення пластичності матеріалу супроводжується наростанням його крихкості. Коли критичне напруження для крихкого руйнування більше за ст (акрр от), то матеріал пластичний. Якщо опроміненням вдається настільки збільшити границю плинності, шо співвідношення стає оберненим, тобто акрр ст, то кристал переходить у крихкий стан.

Ще одна характеристика механічних властивостей твердих тіл — твердість, тобто здатність чинити опір втисненню чи дряпанню.

Очевидно, що гак само внаслідок опромінення твердість має змінюватися, як і границя плинності.

Під дією циклічних навантажень гіло руйнується при значно менших напруженнях порівняно зі статичним навантаженням. Це явище мас назву втоми. Вважається, що від утоми руйнування проходить крізь дві стадії. На першій стадії під дією циклічного навантаження відбувається переміщення дислокацій, яке приводить до утворення спочатку ліній, а потім смуг ковзання, на другій — зі смуг ковзання утворюються тріщини, розвиток яких закінчується руйнуванням зразка.

При опроміненні іонами завдяки здатності дислокацій переміщуватися під дією навантаження границя втоми також збільшується. Наприклад, після бомбардування іонами азоту з енергією 200 кеВ (доза 2 ■ 1017 см"2) час, протягом якого не відбувалося руйнування зразка з нержавіючої сталі при циклічному навантаженні, зростав у вісім разів.

Ефективним методом закріплення дислокацій є введення в поверхневий шар атомів домішок. Обмеження рухливості дислокацій поблизу поверхні перешкоджає утворенню стабільних смуг ковзання і мікротріщин.

Домішки проникнення, які мають високу рухливість і невеликий атомний радіус, скупчуються навколо дислокацій і утворюють атмосфери Котрела, які гальмують пересування дислокацій.

Домішки заміщення, які зазвичай мають великий атомний радіус, також можуть перешкоджати пересуванню дислокацій.

Особливо ефективним виявилось одночасне введення в сталі низки домішок заміщення (Ті, Та, N13, У, Бп) і проникнення (С,

467