че до поверхні знаходяться мартенсит і залишковий аустеніт, а ближче до вихідного металу разом з мартенситом — елементи вихідної структури (ферит в доевтектоїдній сталі і цементит — у заевтектоїдній).

Третій шар — перехідна зона, в якій метал нагрівався нижче від точки А,Л. Для загартованої чи відпущеної сгалі результатом лазерного зміцнення є структури троостит і сорбіт, які мають знижену мікротвердість.

У доевтектоїдних вуглецевих сталях із вмістом С 0,3 % в зоні оплавлення утворюється дрібноголковий маловуглецевий мартенсит. Мікротвераість у цій зоні невелика (5000—6000 МПа). Зона загартування з твердої фази в цих сталях характеризується великою структурною неоднорідністю, яка залежить від режимів лазерного зміцнення.

У верхнііі області цієї зони на окремих невеликих площах колишнього перліту може виникати мартенсит з мікротвердістю до 6000 МПа. У нижній області зони загартування з твердої фази структура складається з великих зерен фериту.

Збільшення вмісту вуглецю до 0,6 % в середньовуглецевих сталях призволить до значного зростання твердості мартенситу (7000—8500 МПа). Зона загартування без оплавлення у верхній області має мартенсит з такою мікротвердістю, як у зоні оплавлення. У нижнім області по глибині спостерігається неоднорідність структури в послідовності: мартенсито-троости г, мартенсит і трооститна сітка, яка переходить в троостито-ферит-ну, а на межі з вихідною структурою — у феритну структуру.

В евтектоїдних і заевтектоїдних вуглецевих сталях лазерне зміцнення з оплавленням характеризується наявністю в зоні оплавлення, крім дрібнодисперсного мартенситу, залишкового аустеніту, вміст якого сягатиме 40 %. Нерозчинений цементит відсутній, тому мартенсит і аустеніт значною мірою насичені вуглецем. Завдяки цьому мікротвердість мартенситу підвищується і в сталях із вмістом С від І до 1,2 % становить 12 000— 13 000 МПа.

У зоні загартування з твердої фази виділяють верхню область, розташовану ближче до поверхні, де є розчинені карбіди, і нижню, де є нерозчинені карбіди. У верхній області твердий розчин насичений вуглецем, що сприяє утворенню підвищеної кількості залишкового аустеніту. У нижній його значно менше і метал має максимальну твердість. Тому заевтектоїдні сталі зміцнюють з якнайвищою швидкістю для отримання структур з нерозчиненими карбідами.