Рис. 6.1. Схема лазерної установки:

/ — дзеркало резонатора; 2 — лампа надання зовнішньої енергії; 3 — дзеркальна порожнина освітлювача; 4 — робоче тіло; 5 — лінза; 6 — мікроскоп; 7 — виріб

Установка складається з робочого тіла 4, лампи накачування 2, яка забезпечує генерацію світлової енергії для збудження атомів активної речовини випромінювача. Отримане випромінювання фокусується і спрямовується за допомогою оптичної системи 5 на поверхню виробу 7.

Перевагами лазерного променя є можливість передавання енергії на великі відстані безконтактним способом, обробка на повітрі, у захисній атмосфері, вакуумі.

Фізичні основи лазерного випромінювання. Лазерне випромінювання має подвійну природу. З одного боку, воно являє собою електромагнітні хвилі, тобто коливання електричного і магнітного полів, з іншого — має корпускулярні властивості. Хвильові властивості випромінювання характеризуються частотою V (кількість періодів коливань електричного чи магнітного поля за одну секунду) і довжиною хвилі X (відстань між максимумами хвиль). Хвиля поширюється зі сталою швидкістю с= 3 - І О10 см/с. Для всіх типів електромагнітного випромінювання справедливе співвідношення XV - с, з якого випливає, що зі збільшенням частоти зменшується довжина хвилі випромінювання.

На рис. 6.2 зображено електромагнітний спектр і діапазон довжини хвиль випромінювання найбільш поширених нині лазерів. Після зони радіохвиль (довгохвильовий діапазон), у міру зростання частоти, розміщена мікрохвильова зона (надвисоких частот), потім інфрачервона, видима, ультрафіолетова, рентгенівська і область гамма-випромінювання.