високотемпературній термомеханічній обробці (ВТМО) деформація металу відбувається при температурі, вищій, ніж температура рекристалізації. Відразу ж після такої деформації йде загартування, а потім відпуск чи старіння. При низькотемпературній термомеханічній обробці (НТМО) деформація здійснюється при температурі, нижчій, ніж температура рекристалізації, потім відбувається загартування і відпуск (чи старіння). При НТМО щільність дислокацій і міцність вищі, однак пластичність сталі нижча, ніж при ВТМО.

ВТМО можна використовувати з метою підвищення міцності наплавлених шарів переважно з вуглецевих і низьколегованих сталей. Для цього доцільно застосовувати проковування чи прокатування наплавленого шару, нагрітого до 850—950 °С. При подальшому охолодженні підвищується міцність металу і деякою мірою успадковується підвищена щільність дислокацій, що виникає в процесі деформації. Якщо метал містить у собі елементи, здатні зумовити ефект дисперсійного зміцнення (ванадій, азот, титан і ін.), то ефект зміцнення збільшується.

Локальне нагрівання хоча і не є видом термічної обробки, але має істотне значення для результатів термообробки. З локальним нагріванням при термічній обробці зварних з'єднань пов'язані дві основні обставини.

По-перше, при термічній обробці, як і при наплавленні, локальне нагрівання викликає виникнення залишкових напружень, які зрівноважують нагріті і холодні зони. Якщо локальною термічною обробкою є високий відпуск, то причиною виникнення залишкових напружень є тільки теплові зміни об'ємів; якщо термічною обробкою є нормалізація, то залишкові напруження будуть визначатися сумарним впливом теплових змін об'ємів і структурних перетворень. Для зниження рівня цих напружень треба зменшувати швидкість охолодження після нагрівання.

По-друге, у зонах переходу від ділянки, що локально нагрівається, до холодної відбувається градієнт температур. При локальному високому відпуску температури будуть змінюватися від 700 до 20 °С, при локальній нормалізації — від 950 до 20 °С. Нагрівання в зазначеному інтервалі температур у різних ділянках перехідної зони може викликати зміну властивостей сталі. На ділянках, що нагріваються в інтервалі 300—450 °С, може виділятися дисперсна фаза, і сталі почнуть зміцнюватися, а на ділянках, які нагріваються до 700 °С (при локальній нормалізації), буде відбуватися коагуляція карбідів і зниження міцності сталей.

Контроль якості наплавлених покриттів. Види дефектів при наплавних роботах. Дефекти в наплавлених деталях з'являються