гарячій пластичній деформації), одержання рівноважного зерна в нагартованій сталі (після холодної пластичної деформації), деяка гомогенізація і здрібнювання зерна металу виливків. Нормалізація застосовується як операція термічної обробки заготовок перед їх механічною обробкою, як підготовча операція перед відпуском для забезпечення рівномірності властивостей після цих операцій.

Цей вид термічної обробки використовується, як правило, для вуглецевих і низьколегованих конструкційних сталей. Для конструкційних сталей з підвищеним вмістом легуючих елементів (2—4 % гі, 3—5 % Сг, 1,5 % Мп) застосування нормалізації неефективне, оскільки для цих сталей охолодження на повітрі після нагрівання до аустенітного стану може привести до часткового чи повного утворення мартенситу.

Відпуск для знімання напружень не потребує змін фазового чи структурного стану сталі, однак ці зміни дуже часто супроводжують такий відпуск. Метою розглянутої операції є зниження мікро- чи макронапружень в обробленому виробі.

Виникнення мікронапружень позначається на властивостях сталі — підвищується міцність і знижується ударна в'язкість, тому знімання мікронапружень приводить до деякого зниження міцності і підвищення ударної в'язкості.

Оскільки при охолодженні після відпуску структурні перетворення не відбуваються, характер і значення залишкових напружень визначаються тільки тепловим стисненням. Ці напруження у виробі за значенням можуть бути більші, ніж напруження, що виникають після загартування, оскільки немає процесів структурних перетворень, що зменшують теплове напруження. Для зниження рівня напружень, що виникають при охолодженні після відпуску, треба зменшувати швидкість охолодження, а отже, і градієнт температур між зовнішніми і внутрішніми шарами. Однак треба враховувати той факт, шо в деяких сталях, схильних до дисперсійного зміцнення в інтервалі 650—300 °С чи до відпускної крихкості, уповільнене охолодження може викликати несприятливу зміну властивостей. Підхід до вибору умов охолодження після відпуску для кожної сталі має бути індивідуальним.

При термічній обробці в період нагрівання у виробі можуть виникати значні тимчасові напруження, які будуть особливо великі, поки при нагріванні не відбудеться перехід зовнішніх шарів у пластичний стан. У цьому випадку напруження між пружним зовнішнім шаром, що розширився, і пружним осердям, що не розширилося, будуть особливо великі. Такі умови відповідають прогріванню зовнішніх шарів нетеплостійких сталей до 300 °С, а