Точіння наплавлених поверхонь твердістю до 41,5—46 HRC можна здійснити інструментом із твердих сплавів ТІ5К6, Т5К10, ВК6, ВК8 зі зниженням швидкості різання на 15—20 %.

Для чорнового точіння поверхонь, наплавлених дротом 30ХГСА, електродом ЕН-60М та іншими дротами твердістю 46—61,5 HRC, рекомендується інструмент із дрібнозернистих твердих сплавів ВКЗМ і ВК6М. Обов'язковою умовою для чорнової обробки є застосування різців із зовнішніми кутами, які забезпечують підвищену міцність робочої частини різця при точінні.

Для чистової обробки наплавлених деталей із підвищеною твердістю рекомендується інструмент з ельбору-Р і гексаніту-Р.

При обробці відновлюваних деталей використовують інструмент із безвольфрамових матеріалів, у тому числі з надтвердих матеріалів (HTM) на основі синтетичних алмазів і композитів на основі нітриду бору.

Інструмент з HTM має досить високу твердість, температурну і розмірну стійкість, здатність тривалий час зберігати крайку, що ріже. Це дозволяє одержувати необхідні шорсткість і точність поверхні при чистовій обробці деталей.

Термічна обробка. У багатьох випадках більш доцільною є термічна обробка загартованих при наплавленні поверхонь і потім обробка їх на металорізальних верстатах на форсованих режимах. Після розмірної обробки проводять кінцеву термообробку. Крім того, термообробку проводять для зниження залишкових напружень та підвищення ударної в'язкості наплавлених деталей. Далі наведено дані щодо термообробки наплавлених деталей.

Загартування аустенітних сталей полягає в нагріванні до температури 1050—1200 °С залежно від складу сталі з подальшим охолодженням на повітрі, в мастилі чи воді. При такій обробці в аустеніті розчиняються карбіди, і сталь стає більш гомогенною, однорідною, часто чисто аустенітною. Таку обробку називають аустенїзацією.

Загартування конструкційних сталей полягає в нагріванні до температури, яка на 50—100 °С виша, ніж температура завершення переходу фериту в аустеніт, невеликої витримки для забезпечення завершення цього переходу й охолодження зі швидкістю, більшою за критичну. Звичайно, для конструкційних сталей температура нагрівання під загартування знаходиться в межах від 820 до 920 °С залежно від вмісту в сталі вуглецю і легуючих елементів. Тривалість витримки після прогрівання приблизно 20 хв. Охолодження сталей у воді, мастилі чи на повітрі також залежить від вмісту легуючих елементів у сталі. Внаслідок