Таблиця 5.15. Температура попереднього підігрівання залежно від типу основного металу

тріщин необхідно використовувати прийоми і засоби наплавлення, що забезпечують зменшення частки основного металу в наплавленому (зменшення кроку наплавлення, наплавлення на спуск, нахил електрода кутом вперед, збільшення вильоту електрода, наплавлення стрічками і багатоелектродне наплавлення), а також попереднє підігрівання.

При наплавленні масивних деталей достатнє попереднє підігрівання до 200—250 °С. При наплавленні невеликих деталей для підігрівання вистачає теплоти дуги (автопідігрівання).

Нелєговані і низьколеговані сталі містять у собі більше, ніж 0,4 % вуглецю. Наплавлений метал цього типу призначений переважно для наплавлення колінчастих валів, деталей ходової частини гусеничних машин, деяких видів ножів, штампів і т. ін. Основна проблема при його наплавленні — підвищена схильність наплавленого металу до утворення гарячих і холодних тріщин. Попереднє підігрівання до температури 350—400 °С дає змогу в більшості випадків запобігти цьому. Непогані результати дає наплавлення проміжного шару низьковуглецевою сталлю, наприклад, дротами Св-08, Св-08ГС та ін. Після наплавлення необхідно забезпечити уповільнене охолодження в ящику з піском або флюсом, в термостаті або печі.

Як правило, наплавлений метал цього типу має високу твердість. З цієї причини, якщо наплавлена деталь підлягає механічній обробці, то її відпалюють, при цьому твердість знижується до 20—25 HRC. Після механічної обробки здійснюється загартування, яке забезпечує твердість наплавленого металу 50—60 HRC.

Наплавлений метал із властивостями хромовольфрамових, хро-момолібденових та інших теплостійких інструментальних сталей використовують для наплавлення деталей, що піддаються дії ви-