тю до корозійно-ерозійного зношування і тертя металу об метал при підвищених температурах (до 570—600 °С).

6-та група. Електроди, шо забезпечують одержання дисперсно-зміцненого високолегованого наплавленого металу з високою стійкістю до складних температурно-деформаційиих умов (до 950-1100 °С).

Найбільш поширені марки електродів для наплавлення наведені в табл. 5.5.

Зараз розроблено багато наплавних матеріалів як у країнах СНД, так і в країнах далекого зарубіжжя. Частина з них виготовляється згідно з ДСТУ, частина — за технічними умовами. Визначено і типові галузі їх застосування.

Електроди для наплавлення варто розглядати у зв'язку з технологією наплавлення й умовами роботи наплавленого металу. Властивості наплавленого металу залежать від попереднього підігрівання, методів наплавлення, погонної енергії, умов охолодження, маси і хімічного складу, термічної обробки. Тому при наплавленні тими ж електродами, порошковими дротами з використанням флюсів того самого складу можна одержати метал, шо має різні властивості, зокрема твердість. Потрібні властивості забезпечуються відповідною системою легування.

Наприклад, система легування С—Сг—В використовується для наплавлення швидкозношувальних сталевих і чавунних деталей, що працюють при абразивному зношуванні. Наплавлення здійснюється при постійному струмі і протилежній полярності в нижньому положенні. Наплавлений метал не піддається термічній обробці, і наплавлення слід робити не більше, ніж у два шари на сталевих виробах і один — на чавунних. Наплавлений метал схильний до утворення тріщин.

Такій системі легування відповідають, наприклад, електроди Т-590. Ці електроди — заевтектоїдні, з великою кількістю карбідної і боридної фаз. Застосовують їх для наплавлення деталей, що працюють при абразивному зношуванні без ударів. При масовому співвідношенні Сг до С 1,5—1,8 (6,3—7,3 %) не завжди можна одержати найбільш стійкі карбіди. У структурі значна кількість карбідів цементитного типу (Ее, Сг, \У),С, що не дають високої зносостійкості. Крім того, при високому вмісті водню бор утворить боридну фазу, а не карбоборидну. Наслідком цього є надмірна крихкість наплавленого металу. Для прийнятого в електродах вмісту Сг (18—20%) за наявності бору раціональніше було б зниження вмісту Сг до 2,2 %, при цьому метал мав би