твердими складовими збільшують вміст у сплаві нікелю (наприклад, 500Х40Н40С2РЦ).

Композиційні сплави (група ІЗ, табл. 5.4) мають зерна твердого компонента, які спаяні матрицею (сплавом-зв'язком). Твердим компонентом є різноманітні карбіди і бориди, мікротвердість яких вища, ніж карбіду вольфраму. Однак карбіди вольфраму \У2С, і особливо \¥С, перевищують решту за міцністю і модулем пружності і мають високу густину і температуру плавлення, завдяки чому тонуть у розчиненій сталі. Найчастіше в композиційних матеріалах використовують евтектичний сплав \¥2С і \УС — зернистий реліт, який містить у собі 3,5 % С. Карбіди вольфраму швидко розчинюються в розплавлених металах при температурі, більшій, ніж 1200 °С. Зменшення розчинності зерен реліту дає змогу використовувати зв'язки нікелевих (наприклад, 55Х15Н75СЗРЗ) чи мідних сплавів (наприклад, марганцевого мельхіору, який містить у собі приблизно 60 % Си, 20 % Мп і 20 % ІМі). Крім того, для зменшення розчинності зерна реліту повинні бути сферичної форми, щільними, без дефектів у вигляді тріщин, пор і раковин, розмірами 1 — 1,5 мм, із захисним покриттям (наприклад, нікелевим) товщиною 0,05—0,15 мм.

В умовах експлуатації наплавленого виробу при високих температурах наплавлений метал повинен мати й високу теплостійкість разом із високою зносостійкістю. Це досягається додатковим легуванням, сильними карбідоутворювальними елементами — вольфрамом, молібденом, ванадієм. Поширені