чайно, до 1 %), а й вуглецю, змінюючись від кубічного бориду Ме2з(Е5)б (при 0,9—1 % С) до тетрагонального МеВС (при 2— 2,9 % С).

Зі сплавів, які містять у собі менше, ніж 1 % С, прикладом може бути наплавлений метал 70Х4Г2С2Р, структура якого показана на рис. 5.8. Вона складається з темних зерен продуктів мар-тенситного розпаду аустеніту (твердість 450—550 HV) і евтектики (твердість 500—620 HV). Висока зносостійкість сплаву визначається наявністю в евтектиці твердої боридної фази, яка складається зі сполук (Fe, Мп, Сг)23(ВС)6 і Fe2B.

Крім мартенситу і фериту (в тому числі ферито-цементитної суміші — сорбіту, перліту), матрицями зносостійкого наплавленого металу можуть бути аустеніт і ледебурит. Аустеніт має вищу в'язкість і міцність, ніж ферит.

Це сприяє, з одного боку, сильнішому утриманню частинок твердої фази, а з іншого, — загальному підвищенню зносостійкості, особливо при ударно-абразивному зношуванні. Крім того, аустеніт може перетворюватися на мартенсит при пластичному