Рис. 5.6. Структура (о) і характер руйнування (б) наплавленого металу мар-тенситного класу (наплавлення дротом Нп-ЗОХГСА з подальшим об'ємним загартуванням; 45—48 HRC); a — х340; б — х320

в'язкості краще утримує вкраплення твердих частинок і підвищує стійкість до ударно-абразивного зношування.

Зростання вмісту вуглецю в мартенситі приводить до підвищення зносостійкості в умовах тертя по абразиву. При ударно-абразивному зношуванні зносостійкість підвищується тільки до певного вмісту вуглецю в мартенситі (0,8—1 %), після цього — вона починає знижуватися.

Вищу твердість порівняно з наплавленим металом мартен-ситного класу має метал мартенсито-карбідного класу. У цьому випадку найбільш поширеною є система легування Fe-C-Cr. Зносостійкість сплавів такої системи залежить від будови і кількості карбідів хрому, а також від властивостей твердого розчину, легованого вуглецем і хромом. Завдяки значно сильнішій, ніж у заліза, спорідненості хрому з вуглецем в структурі хромистих сталей утворюються стійкі карбіди (Fe, Cr)3, (Fe, Cr)7C3, (Fe, Сг)23С6, які є зміцнювальною фазою, що забезпечує високу зносостійкість.

Зі сплавів системи Fe-C-Cr досить високу опірність тертя об абразив має наплавлений метал У10Х5ГС (приблизно 1,0 % С, 4,5 % Сг, 0,5 % Мп, 0,5 % Si). Він має структуру легованого аустеніту з карбідами і крупними голками мартенситу (рис. 5.7).

Значне підвищення зносостійкості сплавів системи Fe-C-Cr досягається при додатковому легуванні бором. Будова бо-ридної фази при цьому залежить від вмісту не тільки бору (зви-