Хромисті сталі (з вмістом хрому 11 — 19 %, групи 5, 6) також корозійностійкі. Крім того, вони відзначаються високою міцністю при звичайних і високих температурах, високою твердістю і зносостійкістю.

Дуже високу зносостійкість дають можливість отримати ви-соковуглецеві хромисті сталі (120Х12Н, 200X12ВФ) зі структурою, яка складається з ледебуритної евтектики і залишкового аустеніту.

Для підвищення зносостійкості головним завданням є правильний вибір для конкретного типу зношування раціональної системи легування і оптимального вмісту легуючих елементів.

Незалежно від механізму первинним актом, що призводить до руйнування, є вкорінення абразивної частинки в поверхню металу. Протидіяти впливу абразивного середовища може метал, який має тверду складову (карбіди, бориди, нітриди, інтермета-леві сполуки). У багатьох випадках ці функції може виконувати мартенсит. Тверді частинки карбідів та інших сполук повинні міцно утримуватися матрицею — основою сплаву. Роль матриці в сталях і сплавах можуть виконувати мартенсит, ферит, аустеніт, ледебурит. Відповідно до цього класифікація зносостійкого наплавленого металу за структурними ознаками ділиться на такі класи:

1)мартенситний (М);

2)мартенситно-карбідний (крім карбідів, можуть бути довільні тверді частинки — бориди, карбонітриди, інтерметаліди та ін.) (М + К);

3)ферито-карбідний (Ф + К);

4)аустеніто-карбідний (А + К);

5)ледебурито-карбідний (Л + К);

6)змішаний, наприклад М + А, М + Л, та ін.

Структура такого наплавленого металу складається переважно з мартенситу і різної кількості залишкового аустеніту, є також голчастий троостит. На межах стовбчастих кристалітів виникають прошари ледебуритної евтектики. Приклад структури такого металу наведено на рис. 5.6, а.

Мікромеханізм руйнування (рис. 5.6, б) металу залежить від вмісту вуглецю — з його збільшенням він змінюється від в'язкого (0,15—0,20 % С) до змішаного квазікрихкого (0,25—0,40 % С) і далі до суто крихкого (більше, ніж 0,40 % С).

Властивості мартенситної матриці залежать від вмісту вуглецю. Низьковуглецевий мартенсит має знижену зносостійкість, але завдяки вищій (порівняно з високовуглецевим мартенситом)