Порошок

Рис. 3.1. Принципові схеми методів газотермічно-го нанесення покриття: о — плазмовий; б — газополуменевий; в — електродуговий; г — детонаційний; д — газодинамічний; / — розпилювач; 2 — дуга. З — газопорошковий потік: 4 — покриття; 5— основа

Порошок + газ Газ

ти згоряння при витіканні в простір, заповнений повітрям або іншим газом, утворює запалений струмінь, який називається факелом. При подаванні у факел матеріалу, який напилюється, його частинки нагріваються і прискорюються продуктами згоряння.

Газотермічне напилення, при якому нагрівання металу у вигляді дроту, дротика або стрічки здійснюється електричною дугою, а диспергування — струменем стиснутого газу, називається електродуговим напиленням (рис. 3.1, в). Дуга горить між елек-тродами-дротами і плавить їх. Розплавлений матеріал здувається потоком газу, дробиться на дрібні краплі і під дією струменя газу набуває певну швидкість. Розплавлені частинки матеріалу при співударі з основою деформуються і охолоджуються, утворюючи при цьому покриття.

При детонаційному методі нанесення покриттів (рис. 3.1, г) використовується енергія вибуху газових сумішей. Цей метод напилення на відміну від інших газотермічних методів є імпульсним. Порошок матеріалу, який використовується для формування покриття, і суміш газів періодично подаються в розпилювач. Після ініціювання займання горючої суміші розвивається процес її детонаційного горіння. При цьому формується потік частинок матеріалу, який нагрівається і прискорюється продуктами згоряння газової суміші. Ударна взаємодія імпульс-