5.2. Характеристика способів наплавлення Способи наплавлення, як і способи зварювання, класифікуються за трьома ознаками — фізичними, технічними, технологічними. Найбільш поширена та зручна класифікація за фізичними ознаками (використане джерело нагрівання). За цими ознаками основні способи наплавлення та наварювання можна поділити на три групи: •термічні (електродугова, електрошлакова, плазмова, електронно-променева, лазерна (світлова), індукційна, газова, пічна); •термомеханічні (контактна, прокаткою, екструдуванням); •механічні (вибухом, тертям). Більшість із цих способів можуть поділятися за технічними (спосіб захисту металу в зоні наплавлення, ступінь механізації процесу, безперервність наплавлення) та технологічними (за родом струму, кількістю електродів, наявністю зовнішнього впливу та ін.) ознаками. Нижче наведені характеристики основних способів наплавлення, їх сфери застосування, переваги та недоліки. Ручне дугове наплавлення покритим електродом — спосіб, універсальний, придатний для наплавлення деталей різної конфігурації у всіх просторових положеннях. Основна відмінність наплавлення від зварювання — необхідність забезпечити мінімальну глибину проплавлення при високій продуктивності розплавлення присадного матеріалу. Тому, звичайно, ручне дугове наплавлення здійснюється "кутом вперед", оскільки в цьому випадку забезпечується і мінімальне проплавлення основного металу. Легування наплавленого металу проводиться через осердя електрода і (або) через покриття. При товщині наплавленого шару не меншій, ніж 2 мм, застосовують електроди діаметром 3 мм, при більшій — діаметром 4—6 мм. Густина струму дорівнює 11 — 12 А/мм2. Основні переваги: простота і доступність обладнання та технології. Можливість отримання наплавленого металу будь-якої системи легування. Недоліки: низька продуктивність; важкі умови праці; нестійкість якості наплавленого шару; велике проплавлення основного металу. Напівавтоматичне та автоматичне дугове наплавлення — механізоване під флюсом одним дротом (суцільним чи порошковим)
Карта
|
