Рис. 5.3. Розміщення мартенситних точок М„ і Мк залежно від вмісту вуглецю: А — аустеніт; М — мартенсит; Аз,гі — аустеніт залишковий

Рис. 5.4. Діаграма зміни твердості валика залежно від структури і швидкості охолодження (И|, и2)

виробу, °С; со — безрозмірний критерій процесу охолодження, який залежить від властивостей зварюваного металу і умов охолодження.

Виникнення загартованих структур і напружень другого роду можуть спричинити утворення загартованих холодних тріщин. Імовірність цього з'являється за наявності в металі більше, ніж 25—30 % мартенситу. Підвищення вмісту вуглецю і насичення металу воднем також сприяють утворенню і розвитку холодних тріщин.

Водень сприяє виникненню холодних тріщин не тільки в наплавленому валику, айв пришовній зоні. Елементи, які знижують температуру у-М-перетворення, посилюють схильність металу до утворення холодних загартованих тріщин. До таких елементів належить, насамперед, вуглець.

Вуглецевий еквівалент. Оскільки вміст вуглецю суттєво впливає на властивості шару, вуглецевий еквівалент часто застосовують як показник здатності до наплавлення. Використовують кілька формул для визначення вуглецевого еквівалента, які розрізняються врахуванням додаткових факторів.

Міжнародним інститутом зварювання прийнято таку формулу для визначення еквівалента вуглецю, %:

= с +

Мп Сг + Мо + У Г\1і+Си

— +-+-