Сплави з хромом і міддю при додатковому введенні фосфору стають стійкими до газової корозії, а також до абразивного зношування.

Структурні перетворення. В умовах термічного циклу наплавлення в металі валика і пришовній зоні матеріалів вуглецевих сталей навіть при невеликому вмісту вуглецю часто утворюється від.шшштетова структура (голковий ферит) зі зниженими характеристиками міцності і пластичності. При багатошаровому наплавленні така структура частково виключається внаслідок термічного впливу шарів, які наносяться послідовно. У пришовній зоні відманштстова структура може бути виключена тільки загальною чи місцевою термообробкою з нагріванням до температури, вищої від верхньої критичної точки.

При наплавленні зі швидкістю охолодження, вищою за критичну, можливе утворення мартенситної структури. Особливо це характерно для легованого наплавленого металу, а також при збільшенні вмісту вуглецю. Мартенсит має високу твердість, низьку пластичність і в'язкість, його утворення супроводжується високими напруженнями другого роду. Зниження швидкості охолодження за критичну температуру сприяє реалізації проміжного (бейнітного) перетворення.

Бейніт, троостит, сорбіт мають голкову будову і їх ідентифікація здійснюється за значеннями твердості.

Твердість мартенситу — більша від 500 НУ, бейніту — 450— 500 НУ, трооспшту - 380-420 НУ, сорбіту - 300-350 НУ.

Приклад структур наведено па рис. 5.2.

Перліт, сорбіт і троостит, які утворюються при розпаді переохолодженого аустеніту, являють собою ферито-цементитну суміш із різним ступенем дисперсності. На відміну від перліту сорбіт і троостит не є рівноважними структурами, і в сталях, які не відповідають евтектоїдному складу, вміст вуглецю може не становити 0,8 %.

Мартенситне перетворення відбувається без змін концентрації і дифузійних процесів (на відміну від перлітного). Мартенсит утворюється при значних переохолодженнях вихідної фази, що починається з певної для кожної марки сталі температури для точки М„, а закінчується при температурі — Л/к.

Перетворення відбувається в широкій області температур. При цьому чим нижча температура точки М,„ тим більше утворюється мартенситу. Витримка при сталій температурі сприяє швидкому уповільненню перетворення. Точка М„ визначається складом сплаву.