маловуглецевої конструкційної сталі. Легувати наплавлений метал можна, здійснюючи обмінні реакції між металом та оксидами, які входять до складу флюсів, крізь газову фазу та безпосередньо вводячи металеві домішки в електродний або присадний матеріал.

Наприклад, при автоматичному електродуговому наплавленні під флюсом легування наплавленого металу відбувається завдяки використанню однієї з чотирьох поєднань металевої присадки та флюсу:

I— легований суцільний електродний дріт або стрічка та плавлений флюс;

II— порошковий дріт або стрічка з легуючими присадками в шихті осердя га оболонці і плавлений флюс;

III— суцільний нелегований дріт або стрічка і легуючий флюс;

IV— суцільний нелегований дріт або стрічка та легуючі присадки у вигляді дротика, дроту, стрічки, пасти, порошку, нанесених на поверхню, що наплавляється.

Жоден із матеріалів не зустрічається в чистому вигляді, оскільки електродний матеріал завжди в деякій мірі взаємодіє зі шлаком і частина елементів переходить у наплавлений метал із флюсу. При використанні легуючого флюсу частина домішок може вноситися електродним матеріалом.

При механізованому наплавленні відкритою дугою в захисних газах або самозахисним порошковим дротом легування наплавленого металу відбувається крізь дріт, що подається до дуги як електродний або присадний.

Електрошлакове наплавлення характеризується невеликими витратами флюсу, тому для цього способу наплавлення застосовують різного типу легуючі електродні або присадні матеріали (дроти, стрічки, електроди великого перерізу, некомпактні матеріали, рідкий присадний мегал та ін.) та плавлений флюс.

Vвипадку плазмового наплавлення залежно від застосованого способу легуючі елементи вводять у порошок, струмоведу-чий або присадний дріт.

Вплив легуючих елементів на властивості матеріалу. Металева матриця більшості зносостійких сплавів, що експлуатуються в абразивному середовищі, являє собою твердий розчин на основі заліза.

Механізм зміцнення твердих розчинів полягає у виникненні полів напружень при спотворенні кристалічних ґраток матриці внаслідок різниці в розмірах атомів розчиненого елемента і розчинника.