кість електродного металу, що розплавляється під дією сили струму в І А за одиницю часу.

Коефіцієнт наплавлення завжди менший за коефіцієнт розплавлення через втрати на розбризкування і вигар:

На якість наплавленого шару впливає характер проплавлення основного металу, що визначає ступінь перемішування основного металу з наплавленим. Збільшення частки основного металу в наплавленому знижує ефективність дії легуючих елементів наплавленого матеріалу.

Частка основного металу в наплавленому визначається відношенням площі проплавлення основного металу до площі всього перерізу валика разом з площею перерізу наплавленої частини валика тобто

Оскільки оптимальний склад наплавленого металу різко відрізняється від складу основного, необхідно обмежувати частку основного металу у валиках.

Мінімально необхідну кількість шарів п, коли виключається розбавлення наплавленого металу основним, можна визначити з рівняння

де С„ — концентрація елементів в и-шарі; Снм — концентрація легуючих елементів у наплавленому металі, який не містить у собі домішок основного; п — кількість наплавлених шарів.

За експериментальними даними відомо, що при частці у 0,20 мінімальна кількість шарів п дорівнює 2. Таких значень у набуває при наплавленні стрічковими електродами, порошковим дротом чи дротом суцільного перерізу за схемами: багатоелек-тродною, багатодуговою чи з коливаннями електрода, плазмовим наплавленням з подачею легуючих порошків чи струмоведучим присадним дротом.

Легування. Найбільший ефект від наплавлення досягається у випадку застосування високолегованих сталей і сплавів тільки для робочого шару деталі, при цьому сама деталь для істотного зниження вартості може бути виготовлена з низьколегованої

ii

(5.9)