Таблиця 4.4. Мінімальні температури (°С) напилюваних виробів для різних комбінацій матеріалів виробу і покриттів

гезійною міцністю. Основна причина формування неякісного покриття пов'язана з невисоким енергетичним рівнем напилюваних частинок.

Температуру нагрівання напилюваних виробів вибирають, виходячи з багатьох факторів. У табл. 4.4 наведено мінімальні значення температури напилюваних виробів для різних комбінацій матеріалів.

Попереднє підігрівання поверхні, що напилюється, до визначеної температури принципово можна реалізувати таким чином:

•пропусканням струму крізь виріб, що напилюється (тонкі листи, стрічки);

•непрямим нагріванням від допоміжного нагрівника (всі поверхні виробів);

•індукційним нагріванням (масивні вироби з металів);

•електронним променем, який сканує вздовж поверхні, шо напилюється;

•електронним та іонним бомбардуванням.

Після досягнення заданого температурного режиму осадження покриття встановлюється оптимальний технологічний режим випаровування, відкривається засувка і проводиться нанесення покриття.

При нанесенні покриття необхідно постійно контролювати температурний режим конденсації, тому що в процесі нанесення покриття поверхня виробу, на яку наноситься покриття, додатково розігрівається. Це відбувається через виділення прихованої теплоти конденсації та випромінювання випарника. Від додаткового розігрівання температура може підніматися до кількох сотень градусів.

Технологія нанесення покриттів іонно-плазмовим напиленням.

Серед великого різновиду типів покриттів, отриманих іонно-плазмовим напиленням, найбільш поширеним є зносостійке покриття.