До робочих поверхонь деталей і конструкцій залежно від умов експлуатації ставляться певні вимоги щодо різних властивостей (зносостійкості, жаростійкості, корозійної стійкості та ін.). Властивості поверхонь саме і визначають експлуатаційну надійність деталей і конструкцій.

Довговічність можна підвищувати створенням на поверхні виробів покриття з високим рівнем властивостей, які вимагаються, або модифікацією структури, чи легуванням поверхневого шару. Механічна міцність деталей і конструкцій забезпечується одним матеріалом, а спеціальні властивості — іншим, тобто матеріалом покриття або нового структурного чи хімічного стану приповерхневих шарів матеріалу деталі. Ці задачі розв'язуються методами інженерії поверхні.

Навчальні плани зі спеціальності "Технологія й устаткування відновлення та підвищення зносостійкості деталей і конструкцій" спрямовані на підготовку фахівців, які займаються інженерією поверхні, шо відповідає сучасним тенденціям розвитку науки і техніки.

Інженерія поверхні є об'єктом багаторічних наукових досліджень, внаслідок яких було накопичено значний матеріал у цій галузі. Результати цих досліджень головним чином опубліковані в спеціальній літературі — від періодичної до монографій, що не завжди зручно для навчального процесу. Навчальна література з цієї тематики досить обмежена.