2.2. Класифікація методів інженерії поверхні

Рис. 2.2. Схематичне зображення поверхневих шарів:

а — тільки поверхневий шар; б — тільки покриття; в — поверхневий шар + покриття; / — поверхневий шар; 2 — покриття; 3 — основа; 4 — первинна поверхня деталі; 5 — остаточна поверхня деталі

композиції, стійко нанесений на поверхню металевого матеріалу; термін "'інженерія поверхні"" не охоплює лакофарбових покриттів, покриття тимчасового захисту і деяких інших.

Мета зміни властивостей поверхні в обох випадках — підвищення експлуатаційної стійкості (підвищення міцності, корозійно- і зносостійкості), відновлення геометричних розмірів деталей або покращення їх декоративних властивостей, створення виробів унікального функціонального призначення.

Інженерія поверхні металів, згідно зі сказаним, є новим науковим напрямком, що займається розробкою методів обробки поверхневих шарів і нанесення покриттів із заданими властивостями, дослідженням їх структури й експлуатаційних властивостей.

На рис. 2.2 показані типи структури поверхневих шарів. У загальному випадку обробка поверхневого шару може викликати зменшення або збільшення розмірів деталі; покриття завжди збільшують його розміри.

2.2. Класифікація методів інженерії поверхні

Методи керування властивостями поверхні умовно можна поділити на такі основні групи: нанесення покриттів, легування поверхні, модифікація структури поверхневого шару.

При нанесенні покриття на поверхні виробу формується додатковий шар матеріалу, що за своїм складом у більшості випадків відрізняється від основного матеріалу деталі. При цьому габаритні розміри деталі збільшуються на товшину шару покриття, що дає можливість використовувати методи нанесення покриттів не тільки при виготовленні нових, але й при відновленні спрацьованих деталей і конструкцій.

При легуванні поверхні або модифікації її структури зміна властивостей поверхні відбувається внаслідок зміни хімічного