фаз А і В. Внаслідок цього в об'ємі конденсату формується структура, яка складається з частинок фаз А і В і розвиненої системи мікропор між ними. Термічна стабільність такої структури залежить передусім від характеру фізико-хімічної взаємодії фаз А і В.

Якщо фази А і В практично не взаємодіють одна з одною в процесі конденсації і при подальшій термічній дії, то структура конденсату буде відрізнятися високою термічною стабільністю. Високотемпературне нагрівання таких конденсатів приводить лише до коалесценції "тіньових" мікроділянок і до появи більш рівноважних сферичних чи витягнутих, ізольованих чи з'єднаних між собою мікропор.

Прикладом таких матеріалів є товсті (0,5—0,6 мм) двофазні конденсати: ІМіСгА1-А1203, 1МіСгА1-2г02. У цих системах практично відсутня взаємодія між фазами ІМіСгАІ, 7.гОг, А1203. Збільшення температури основи збільшує відкриту мікропористість. Це зумовлено збільшенням розмірів частинок з підвищенням температури конденсації і відповідних розмірів "тіньових" ділянок. Коалесценція "тіньових" ділянок після завершення конденсації створює систему відкритої мікропористості.

Особливості випаровування багатокомпонентних сумішей з одного джерела зумовлюють створення покриття з контрольованим вмістом кожного елемента за товщиною. Зміна складу парової фази залежно від тиску пари кожного елемента формує градієнт концентрацій за товщиною конденсату.

Якщо К 1 (при К= 1 сплав випаровується узгоджено), то спочатку випаровується компонент із високим тиском пари. Потім зі збільшенням кількості сплаву, який випарувався, починається випаровування компонентів із низьким тиском пари. Ця відмінність тим сильніша, чим більше значення параметра А1 відрізняється від одиниці і чим вища вихідна концентрація компонента А. Внаслідок вказаних змін складу парової фази формується градієнт концентрацій за товщиною покриття. Прилеглі до поверхні конденсації шари містять у собі максимальну кількість компонентів з високим тиском пари.

На рис. 4.22 наведено розподіл алюмінію, цирконію і кисню та схему утворення відповідних структур у перерізі градієнтного покриття, шо осаджене на поверхню нікелевого сплаву, в якому масова частка АІ становить 12 %.

До поверхні основи прилягає прошарок, масова частка АІ в якому становить 19—20 % і відповідно до р-фази (інтермета-лід-ІМіА!). За р-фазою лежить тонкий (менший, ніж 1 мкм) шар,