Рис. 4.16. Ширина стовпчастих кристалітів двофазних конденсатів залежно від вмісту другої фази: / — Ре-А120,; 2 — ¥е-ХіОг

2) двофазні дисперсні матеріали; містять у собі 60— 80 % частинок міцнішої другої фази.

Для першої групи матеріалів границя плинності обчислюється зі співвідношення

a

On

G,„ К

(4.43)

де о02, с0и, і Ьт — відповідно границя плинності, модуль зсуву і вектор Бюргера матриці; Л — середня вільна відстань між частинками; а = 25.40 — деякий коефіцієнт, що слабо залежить від природи і форми дисперсних частинок. Оскільки

А =

де сі і/— відповідно середній розмір і об'ємна частка частинок, то співвідношення (4.43) можна записати в такому вигляді:

= a

де р — коефіцієнт, значення якого знаходяться в межах 38—60.

Ці залежності отримані емпірично, але вони відображають фізичну суть процесу. З рівняння (4.43) випливає, шо при /= = 0,03.0,05, d = 25 мм, р = 50 мм, границя плинності на 10— 15 % більша від границі плинності чистої матриці.

Наприклад, границя плинності алюмінію, який містить у собі З % ZrB2, становить 495 МПа, тоді як а0т чистого алюмінію — лише 120—180 МПа. Додавання 3 % ZrB2 у мідь підвищує її границю плинності до 900 МПа.

Існує структурна зона аномально високої пластичності (екстремум пластичності), коли середня вільна відстань між частинками Л дорівнює приблизно середньому розміру зерен матриці D, тобто виконується структурна умова:

D « Л.(4.45)