Температуру переходу від критичного зародка з п' атомів до (я* + 1) можна отримати, прирівнюючи праві частини відповідних виразів швидкості утворення J. Наприклад, перехід від двохатомного критичного зародка до триатомного відбудеться при температурі Т:

т = £лес + О.5 ffs(4 39)

k\n(ws/Vn) '

Швидкість утворення критичних зародків при статистичному підході також дуже "чутлива" до пересичення, оскільки Е„ = = Др/ро) входить у показник експоненти.

Статистична модель була експериментально перевірена шляхом конденсації срібла на сколах кристалів кам'яної солі в надвисокому вакуумі. Залежність 1пУ= /(1/7) описується двома відрізками зі зламом в районі 250 °С. Цей результат можна пояснити переходом від одноатомних критичних зародків при температурах вищих за 250 °С. Розраховані за кутами нахилу прямих енергетичні параметри становитимуть Ежс = 0,4 еВ, Us= 0,2 еВ, Е3 = 2,1 еВ. Результати прецизійних вимірювань J вісмуту і срібла на аморфних плівках вуглецю у високому вакуумі можна зрозуміти з позицій як термодинамічної, так і статистичної теорій.

Термодинамічний та статистичний аналізи дають правильне значення швидкості утворення критичних зародків доти, доки не відбудеться насичення, тобто коли середня відстань між зародками не дорівнюватиме середньому дифузійному пробігу адсорбованого атома. З цього часу зародок розвивається шляхом захоплення дифундуючих атомів, що перешкоджає подальшому

л* = 4

б

Рис. 4.13. Моделі двовимірних критичних зародків і відповідних найменших стійких компонентів