Таким чином, нагрівання при випаровуванні різко збільшує тиск насиченої пари. Наприклад, підвищення температури на 10—15 % при випаровуванні Сг і АІ приводить до зростання тиску насиченої пари на порядок.

Пружність пари практично не залежить від тиску довколишнього газу. Тому термодинамічний вплив вакууму на процес випаровування незначний, і його можна не брати до уваги.

Вакуум суттєво впливає на кінетику процесу. Підвищення тиску залишкових газів у вакуумній камері вище, ніж 1,33 ■ 10"1 Па і підвищення температури поверхні матеріалу більше за значення, яке відповідає пружності пари 133 Па, різко підвищує імовірність зіткнення атомів між собою і з молекулами залишкових газів. Внаслідок цього відбувається зниження швидкостей випаровування порівняно з розрахунковими значеннями з рівняння Ленгмюра.

При випаровуванні сплавів тиск пари кожного компонента відрізняється від тиску над чистим металом і називається парціальним тиском даного компонента.

Для оцінки парціального тиску над рідким сплавом можна застосовувати закон Рауля. Наприклад, для бінарного сплаву компонентів А і В можна записати

Ра = хаРоа Рв = ХцРов(4-4)

де р,, рв— парціальні тиски пари компонентів рідкого сплаву; Рои Ров— тиски пари чистих компонентів при температурі рідкого сплаву; хА, хв — молярні частки компонентів у сплаві хА + + хв= 1.

Якщорм~/ов, то

Рв хв

і проходить узгоджене випаровування, тобто склад сплаву і склад пари у процесі випаровування практично незмінний.

Для більшості реальних сплавів спостерігається відхилення від іакону Рауля. Для оцінки їх поведінки вводять емпіричну величину, яку називають активністю:

де р — тиск пари даного компонента над сплавом; р0 — його тиск над чистою речовиною.