стовують недозаповнення ствола. Більше зниження температури досягається при додаванні у вибухову суміш технологічного газу. Заключним етапом побудови технологічного процесу є вибір оптимального початкового розміщення частинок порошку в стволі гармати.

Технологічний процес для другої групи матеріалів, в яких температура плавлення виша, ніж 1700 °С, будується в тій же послідовності, як і для першої групи. Але орієнтовний склад суміші В = 1,4—2,5, причому чим вища температура плавлення частинок, тим більше береться співвідношення кисню до ацетилену. Кількість порошку, який подається в гармату, визначається таким чином, шоб вона практично не зменшувала енергетичні параметри частинок.

Технологічні параметри процесів детонаційного напилення на установці УДК-11 наведені в табл. 3.46, а на установці АДК "Прометей" — у табл. 3.47.

При зменшенні діаметра напилюваних частинок відзначається суггєве зменшення міцності зчеплення. Збільшення швидкості частинок приводить до збільшення міцності зчеплення. Зчеплення частинок з поверхнею основи при високих швидкостях стикання інтенсифікується за рахунок пластичної течії в її приповерхневих шарах.

Таблиця 3.46. Характеристики детонаційного напилення покриттів на установці УДК-11 з довжиною ствола 1,6 м