кості охолодження розплаву внаслідок підвищення товщини напилюваного шару за цикл. До особливостей технології напилення оксиду алюмінію варто віднести суттєві відмінності в умовах формування початкового шару покриття на межі з основою і наступних його шарів.

Аналіз залежностей величини міцності від технологічних параметрів напилення однозначно вказує на перевагу температурного фактора стану частинок над швидкісним. Максимальна міцність зчеплення (40—50 МПа) відповідає режимові, при якому нагрівання частинок відповідає температурі їх плавлення. При цьому шар на межі з основою містить у собі метастабільну у-фазу, що відрізняється більш високою хімічною активністю порівняно з ос-фазою. Це важливо для розвитку контактної взаємодії з оксидною плівкою на поверхні основи. Формування у-фа-зи активніше відбувається при різкому охолодженні розплаву. Збільшення вмісту а-фази у наступних шарах, що забезпечує підвищення їх зносостійкості в 3—5 разів, потребує зниження швидкості охолодження розплаву, що досягається збільшенням у 1,5—2,0 рази товщини наступних шарів за цикл.

Основні принципи побудови та оптимізації технологічного процесу детонаційного напилення покриття з порошкових матеріалів можна сформулювати таким чином. Усі порошки, які використовуються, можна поділити на дві групи.

До першої групи входять порошки з температурою плавлення матеріалів до 1700 °С. Для цієї групи матеріалів характерно те, що частинки легкоплавкого матеріалу нагріваються до температури кипіння і при виборі режимів для таких порошків необхідно не допускати інтенсивного випаровування легкоплавкого матеріалу. Насамперед знижують температуру частинок введенням максимально можливої кількості порошку, а потім, якщо потрібно, додають у суміш технологічний (нейтральний) газ або використовують незаповнення ствола.

Розглянемо методику побудови технологічного процесу для таких порошків. На першому етапі вибирають порошки з най-дрібнішою фракцією. Мінімальній розмір обмежується властивістю стабільного транспортування порошку в ствол установки і визначається конструктивними властивостями дозатора.

Потім визначається орієнтований склад вибухової суміші. Співвідношення Р = ^о, / К:,н, береться в межах 1,051—1,4; для

порошків, температура плавлення яких приблизно 1700 °С, маємо р = 1,4. Для зниження температури в межах 100 °С викори-

241