Після налагодження вмикають апарат, систему обертання виробу й переміщення пальника. Газополуменевий струмінь має бути стійким, без пульсації. Необхідну товщину покриття одержують однократним або багаторазовим проходом пальника по напилюваній поверхні з перекриттям шару, що наноситься, на одну третину розміру плями напилення.

У процесі напилення вироби не повинні нагріватися вище за 180 °С, а сталеві термооброблені і вироби зі зміцнених сплавів алюмінію — вище за 100 °С.

Для запобігання перегріванню й окисненню покриття (у випадку напилення шару понад 1 мм, невеликих розмірів напилюваних виробів, для запобігання короблення і т.п.) вироби охолоджують струменем повітря. Як охолодні реагенти можуть бути використані аргон, вуглекислий або інші гази. Вибір охолодного агента залежить від характеру виробу, складу напилюваного порошку й режиму напилення. При охолодженні стиснутим повітрям клас забруднення повинен бути не вищим, ніж 3 за ГОСТ 17433—80, тиск у мережі — 0,49 МПа (5 атм), витрата — 0,5— 2,5 м3/хв. Витрата охолодника залежить від розміру й матеріалу виробу.

Необхідно витримувати оптимальну дистанцію напилення.

При малій дистанції напилення може знизитися коефіцієнт використання порошку, а виріб — перегрітися.

Більша дистанція спричиняє переохолодження частинок, що приводить до підвищеної пористості, зниження міцності зв'язку покриття з підкладкою, поганої якості покриття і втрат порошку.

Після напилення виріб знімають з пристосування, зберігаючи неушкодженим покриття. Екрани-маски й інші захисні пристосування знімають після охолодження виробу з покриттям до кімнатної температури так, щоб не ушкодити покриття. Щоб уникнути утворення тріщин і інших дефектів, охолодження виробів доцільно проводити (у випадках напилення покриттів товщиною 2 мм) у термостатичному пристрої (термоізолятори, пісок та ін.).

При напиленні покриття на попередньо підігріті вироби температура їх поверхні може зростати або залишатися незмінною на одному рівні, або навіть дещо знижуватись залежно від кількості тепла, яке підводиться струменем із частинками того чи іншого порошку.

Підвищення температури попереднього підігрівання основи, з одного боку, підвищує термін кристалізації частинок порошку при розтіканні, завдяки чому знижується пористість покриття, з