Таблиця 3.33. Органічні розчинники

Попередня механічна обробка. Попередня механічна обробка виробу або деталі перед процесом напилення покриття може мати дві мети: 1) надання деталі необхідних форми й розмірів; 2) підвищення міцності зв'язку напиленого шару з поверхнею деталі.

У першому випадку розміри деталі зменшують на робочу товщину покриття й усувають гострі кути у формі деталі, що є концентраторами напружень, які виникають у процесі напилення й ослаблюють міцність зчеплення покриттів із поверхнею. У табл. 3.34 наведено приклади вирішення таких проблем.

У другому випадку на поверхні деталі може здійснюватись нарізання рваної різі, фрезерування клиноподібних канавок, накочування різі і рифлення, нарізання різі з розведенням, насікання поверхні деталі. Міцність зв'язку покриття з деталлю в цих випадках забезпечується переважно внаслідок внеску механічного зчеплення напиленого шару з нерівностями поверхні (якірний ефект). Найпоширенішим прийомом у цьому випадку є нарізання рваної різі, створеної за допомогою різця, який розміщений нижче центра деталі і має великий виліт. Крок різі й

глибина канавок залежать від діаметра оброблюваного виробу. При діаметрі деталей до 80 мм наносять дрібну трикутну різь з кроком 0,8 мм і глибиною 0,6 мм. При діаметрі 250 мм крок має становити 2 мм при глибині 1,5 мм, причому нарізання доцільно проводити з нахилом ниток у протилежні боки. Такий прийом рекомендується для підготовки втулок і рознімних підшипників.

Однак треба враховувати, що такі прийоми пов'язані з негативним впливом на властивості при втомі матеріалу деталі.

Механічна обробка деталі перед напиленням має здійснюватись без застосування охолодних засобів.

Ізоляція поверхонь, які не підлягають напиленню. Поверхні, які не підлягають напиленню, мають бути захищені від потрапляння на них частинок напилюваного матеріалу, а за необхідності — й від впливу газоабразивного струменя при підготовці поверхні. Сучасним способом такої ізоляції є застосування різного роду захисних стрічок, що мають стійкість як до абразивного зношування, так і до термічного впливу високотемпературного струменя напилюваного матеріалу. Ці стрічки виготовляються з фібергласу, вкритого силіконом, двошарового матеріалу фіберглас—алюмінієва фольга, шільної тканини на основі фібергласу з силіконом, фто-ропласту з силіконовим покриттям. На один бік стрічки нанесений клей на основі силікону. Це забезпечує зручність проведення операцій ізоляції ділянок поверхні й подальшого видалення захисної стрічки. Одним з основних виробників таких стрічок є фірма "Грін Белтінг Індастрія, Лтд" (США). Досвід використання таких стрічок показав їх високу стійкість як в умовах струминно-абразивної підготовки поверхні, так і в різних умовах газотермічного напилення, у тому числі високошвидкісних. Інтервал робочих температур для цих стрічок становить -70.+260 °С.

Іншим видом матеріалу для ізоляції поверхонь, що напилюються, є пластичний компаунд на силіконовій основі (Максблок, Праксейр, США). Його перевага — у можливості використання для захисту поверхні з будь-яким профілем (наприклад, різі), а також отворів. Температурна стійкість такого компаунда досягає 480 °С.

Для цілей ізоляції використовують також допоміжні матеріали. Так, ділянки поверхні, яку треба захистити, обгортають картоном або азбестом, або тонким металевим листом, які закріплюються дротом. При струминно-абразивній підготовці можна використовувати листи гуми. Шпонкові канавки й різні отвори закупорюють дерев'яними пробками, що виступають над рівнем поверхні покриття.