ми, тобто перевитратою енергетичних матеріальних і трудових ресурсів. У випадку оброблюваних покриттів — це перевитрати на стадії обробки покриття. З іншого боку, товщина в більшості випадків веде до зростання залишкових внутрішніх напружень у покритті і, як наслідок, до зниження його якості (зменшення міцності зчеплення, появи тріщини в шарі та ін.).

У випадку необроблюваних покриттів вибір мінімально необхідної товщини здійснюється залежно від необхідної тривалості збереження ефекту захисту. Для цього треба знати експериментальні дані зменшення товщини покриття за одиницю часу через корозію або зношування (мкм/год). Виходячи з цього, наприклад, для захисту від атмосферної корозії сталевих конструкцій у морській воді мінімальна товщина покриття з алюмінію, нанесеного електродуговим способом, становить для 10 років служби — 120 мкм, 30 років — 160 мкм, 50 років — 200 мкм (ГОСТ 9.304-84).

Подібний підхід використовується для прогнозу довговічності жаростійких покриттів, нанесених на поверхні нагрівання агрегатів ТЕЦ, покриттів, що працюють в умовах газоабразивного зношування за наявності експериментальних даних про інтенсивність їх корозії та зношування в даних умовах.

При потребі розмірної обробки напиленого шару вибір необхідної товщини покриття можна обгрунтувати за допомогою розрахунково-апалітичного методу. При цьому враховуються мінімально необхідна робоча товщина покриття й мінімальний загальний припуск на обробку, у тому числі і на різноговщин-ність шару напиленого покриття.

Підготовка поверхні деталі до операції напилення. Поверхня деталей перед операцією напилення має задовольняти такі вимоги.

1.Поверхня має бути чистою, без жирових забруднень, ока-лин тощо.

2.Поверхня повинна мати достатню шорсткість для забезпечення можливості механічного зчеплення шару покриття і наявність виступів, які в процесі напилення є зонами з локально підвищеною температурою контакту з напилюваними частинками.

3.Поверхня повинна мати конфігурацію, яка забезпечує відсутність концентраторів напруг (наприклад, гострих кутів), які можуть послабляти зчеплення покриттів із поверхнею деталі.

4.Бажана попередня активація поверхні для підвищення міцності зчеплення з покриттям, наприклад, створення наклепу внаслідок струминно-абразнвної обробки.