ються ювенільні ділянки, формується розвинений мікрорельєф поверхні основи.

На другому етапі при швидкості, вищій за критичну, формуються зони контакту покриття з основою, які відповідають за міцність зчеплення. При співударі металевих частинок з поверхнею основи відбувається їх пластична деформація і утворення в контактній плямі металевих зв'язків без плавлення або мікро-зварювання на окремих ділянках плавлення.

На третьому етапі відбувається формування таких шарів покриття. При цьому частинки, що напилюються, контактують не з основою, а з раніше напиленими частинками.

Послідовні удари частинок по частинках, що закріпилися на поверхні, додатково деформують їх, ущільнюють при цьому покриття, зменшують пористість і підвищують міцність скріплювання з поверхнею.

Швидкість взаємодії частинки з основою визначається не тільки швидкістю, яку вона здобуває, прискорюючись у надзвуковому соплі, а й тим, на скільки вона гальмується в стиснутому шарі перед поверхнею основи, величина якого залежить від найменшого розміру перерізу струменя. Для одержання досить високої швидкості частинок на підкладці необхідно не тільки вибрати геометрію сопла, а й знизити несприятливу гальмівну дію стиснутого шару газу безпосередньо перед основою.

Практика використання газодинамічного способу нанесення покриття показала, що, використовуючи надзвуковий струмінь газу, який має температуру 100—600 °С, можна отримати покриття з більшості металів.

Процес взаємодії твердої частинки з основою при газодинамічному напиленні істотно залежить від розміру частинки. В умовах взаємодії твердої частинки з основою для ХГН характерно, що значення пружної енергії і максимальної енергії адгезії мають однаковий порядок величин. Отже, пружна енергія стиснення може відігравати істотну роль у процесі напилення твердими частинками. Тому для реалізації методу газодинамічного напилення доцільно використовувати порошки з грануляцією сі, 60 мкм.

Перевагами газодинамічного ("холодного") напилення є:

•висока щільність покриття;

•низький вміст оксидів;

•низькі залишкові напруження;

•мінімальне нагрівання основи;

•мінімальний ріст зерна (можливість збереження нанокриС' талічної структури);