трат плазмоутворювального газу (СШІ) протилежний. Потужність дуги визначається двома параметрами — силою струму та напругою.

Напруга дуги залежить від довжини дуги, яка визначається переважно конструкцією плазмотрона, а також плазмоутворю-вальним газом та його витратами.

При визначеній напрузі потужність дуги регулюється гнучким параметром — силою струму дуги. При незмінній потужності дуги збільшення витрат плазмоутворювального газу знижує температуру нагрівання порошкових частинок, хоча підвищення швидкості частинок при цьому позитивно впливає на ефективність процесу.

Особливо важливий вплив на теплофізичні характеристики плазмового струменя подає вид газу. Так, високий ступінь нагрівання напилюваних частинок досягається при використанні плазмоутворювального газу азоту або добавки до аргону водню чи гелію. Використання аміаку дає можливість підвищити теплову ефективність нагрівання порошку.

Для плазмового напилення використовують порошки з грануляцією від 5 до 100 мкм. Зі збільшенням розміру частинок виникають труднощі їх нагрівання до температури плавлення. Збільшення витрати порошку призводить до зохолодження плазмового струменя. Звичайні витрати порошку 0,25—2 г/с. Витрата транспортувального газу найчастіше становить 10 % від витрати плазмоутворювального. Для плазмового напилення використовують дріт діаметром 0,8—2,5 мм.

Для плазмового напилення дистанція напилення становить від 50 до 300 мм. Малі відстані не завжди забезпечують розігрівання частинок до температури плавлення та надання їм необхідної швидкості. Зі збільшенням дистанції на основній ділянці струменя різко знижується його температура і швидкість. Відповідно спостерігається зменшення температури і швидкості частинок.

Значний вплив на ефективність процесу спричиняє зниження тиску в камері та використання ламінарного потоку плазми.

Наведені в технічній літературі параметри технологічних режимів потребують уточнення для конкретних умов їх застосування. Використання цих даних для різних плазмотронів потребує обережності, тому що, як правило, вони отримані для однієї визначеної конструкції плазмотрона та установки і досить часто враховують лише один грануляційний склад матеріалу, витрати порошку та ін.

7-8.3-ї