Рис. 3.34. Схема електродугового напилення:

/ — електрична дуга; 2 — дріт; 3 — сопло; 4 — механізм подачі дроту; 5 — контактні пристрої; 6 — струмінь напилюваного матеріалу; /„ — .довжина вильоту дроту; Ид -*г електрична напруга

необхідність використання для напилення лише дротяних матеріалів.

Якість покриття можна підвищити за допомогою процесу, що відбувається в ізольованій камері із захисною атмосферою, або розпиленням металу захисними газами та додаванням горючого газу до повітря. Перспективним у цьому плані є використання камер з низьким вакуумом.

Найбільше поширення для напилення покриттів отримала двохелектродна схема напилення. Трьохелектродна схема напилення застосовується лише в дослідних установках. При цій схемі електродний дріт розміщується на твірних зрізаного конуса під кутом 120° (при двохелектродній — 180°). Для живлення використовують трифазний змінний струм. На кожний електрод подається окрема фаза.

Для отримання корозійностійких покриттів використовуються алюмінієвий або цинковий дріт. Для зносостійких покриттів напилюють різні сталі, бронзу або композиційні покриття з різних металів.

Антифрикційні алюмінієво-сталеві, мідно-сталеві, мідно-свинцеві та інші псевдосплави можна отримати при використанні двох дротів із різних матеріалів або внаслідок плакованих дротів.