Рис. 3.27. Типи структури покриттів: а — одношарове покриття; б — покриття з підшаром; в — композиційне покриття; г — багатошарове покриття; д — градієнтне покриття

шину, яка лежить у межах 0,025—0,1 мм. Призначення під-шару — в забезпеченні міцного зв'язку покриття в цілому з основою. Крім того, його часто використовують як перехідний шар між матеріалами основи і основного покриття для зменшення різниці між коефіцієнтами їх термічного розширення. Найчастіше як підшар використовуються нікель-алюмінієві матеріали у вигляді композиційних порошків або сплавів; при нанесенні оксидних покриттів для цього придатні також нікель-титанові сплави.

Внаслідок сполучення властивостей матриці і наповнювачів можна отримати порошки з багатокомпонентною структурою (рис. 3.27, в).

Покриття такого типу можуть бути отримані при нанесенні механічних сумішей порошків або композиційних порошків.

Попередню розрахункову оцінку властивостей покриттів із багатокомпонентною структурою можна проводити на основі існуючих модельних уявлень про фізичні характеристики багатокомпонентних матеріалів. Наприклад, залежність коефіцієнта лінійного розширення багатокомпонентного матеріалу має вигляд

а = М+М2+- + (*,А гА = ЩІ_ 2ц)р/р (з.52) Д + А2 +. + Ап

де Е — модуль пружності; р. — коефіцієнт Пуассона; р — масова частка компонента; р — густина матеріалу.

Діелектрична проникність % матеріалу змішаного складу розраховується за формулою Максвелла:

_Хм (2/3 + Хекл/3Хм) ^іжлХвкл(2

«м(2/3 + ХВкл/Зхм) + т

де тм, твкл — об'ємна частка; \м, %вкл — діелектрична проникність матриці і вкраплень.