сталічні (аморфні) матеріали. Поділ матеріалів на кристалічні і некристалічні базується на наявності або відсутності трансляційної симетрії.

Аморфні газотермічні покриття мають підвищені експлуата- ' ційні характеристики порівняно з кристалічними: міцність зчеплення з основою, стійкість до зношування, корозійну стійкість.

Високу міцність аморфні металеві сплави суміщають з достатньою пластичністю при згинанні і стисненні. Теоретичні розрахунки показують, що міцність аморфного тіла близька до теоретичної міцності досконалого кристала. Найбільш високу міцність мають сплави на основі заліза і кобальту, і все ж таки її значення не перевищує 200 МПа, що пояснюється відомими причинами — особливістю макробудови та технологічними умовами формування покриттів.

Такий же рівень (200 МПа) має і міцність зчеплення аморфі-зованих сплавів із металевими основами.

Випробування аморфізованих газотермічних покриттів із сплавів евтектичного складу показали їх високу стійкість до зношування в умовах граничного тертя, яка близька до стійкості покриттів із твердих сплавів. Після періоду припрацьовування на поверхнях тертя покриттів з аморфною структурою не спостерігається слідів задирок і виривів; тріщин, сколювань, поверхневих плівок, характерних для тертя за наявності крихких хімічних сполук, також не виявлено. Субмікрорельєф поверхні тертя свідчить про пластичне витіснення поверхневих шарів під дією мікронерівностей контртіла і речовин зношування.

Ряд аморфних металевих сплавів має високу корозійну стійкість, що пояснюється схильністю до самопасивації сплавів Бе-Сг-РС.

Традиційно застосовується кілька типів структури газотермічних покриттів (рис. 3.27).

Досить поширеним є одношарове покриття (рис. 3.27, а). Його використання доцільне у випадку створення конструкції покриття—основа з матеріалів із близькими значеннями коефіцієнтів термічного розширення.

Необхідною умовою є також забезпечення міцності зчеплення покриття з основою.

Як правило, такі умови витримуються при нанесенні металевих покриттів на металеву основу.

Більш поширеними є покриття з підшаром (рис. 3.27, б). Підшар має меншу порівняно з основним шаром покриття тов-