Таблиця 1.1. Розрахункові формули для визначення характеристик кристалічних структур

Атом, який вийшов із рівноважного положення в міжвузля, прийнято називати дислокованим, а порожнє місце у вузлі ґратки, яке залишене атомом, — вакансією чи діркою (рис. 1.4).

Дислоковані атоми і вакансії — це дефекти ґратки, які викликають її спотворення за радіусом приблизно на п'ять міжатомних відстаней у всіх напрямках від дефекту.

Такі дефекти не залишаються нерухомими, а переміщуються по ґратці.

Істотний вплив на будову металу і відповідно його властивості мають розчинені домішки — сторонні атоми, які розміщені в кристалічній ґратці.

Порівняно невеликі атоми деяких металоїдів (наприклад, вуглець, водень, азот і бор) розміщуються в ґратці таких металів, як залізо, нікель, кобальт, між атомами основного металу (у міжвузлі). Внаслідок такої взаємодії з домішками утворюються розчини, які називають розчинами вкорінення (позиція сі на рис. 1.4).

У більшості випадків атоми домішок розміщуються у вузлах кристалічної ґратки, заміщуючи в них атоми металу основи. Такі розчини прийнято називати розчинами заміщення (позиція с на рис. 1.4).

Оскільки сторонні атоми за своєю фізичною природою і розмірами відрізняються від атомів основного металу, їх наявність зумовлює спотворення кристалічної ґратки. Таке спотворення тим більше, чим сильніше відрізняються атоми розчинника від розчинених атомів.

У сучасних уявленнях про фізичну природу міцності головна роль відводиться дефектам особливого типу, які називають дислокаціями.